Психологічна підримка

- Ти не так мене підтримуєш, мені так не підходить! - майже кричала я в слухавку чоловікові.

Бо настрій і без того був не дуже. В мене не виходило щось важливе. Я тренувалась, а в той день виходило не дуже, вірніше, по моїм відчуттям, виходило геть не.

Я потребувала розради, підтримки і зателефонувала чоловікові. Але почала розмову не вірно. Геть при тому забувши, що його спосіб мені не підходить. Більше того, той спосіб я вважаю взагалі неефективним. Грубим. Бісячим. Мене бісить, коли він навіть себе так "підтримує".

Бо коли в нього щось не виходить, він починає себе обзивати. Не найгидкішими словами, але досить образливо. Бо він у розпачі і йому треба зібратись. А збиратись він звик після слів на кшталт - зберись, ганчірка! В нього ось такий автоматизм. Я навіть знаю ту святу жінку, яка показала йому цей приклад. Ще й не один раз.

Мені він звісно такого не каже. Як переважна більшість чоловіків, починає "рятувати" ситуацію, обмірковувати плани дій. І іноді ті плани геть мені не пасують. І аналіз із висновками ситуації також. Навпаки ще більше засмучують.

І я вже ж то знала і вмію просити "правильно". Коли я потребую втішання від чоловіка, я прямо йому кажу:

- Пожалій мене, будь ласка. Мені потрібно зараз поскиглити, пожалітись і може поплакати.

Цього разу забула.

Із сльозами раніше взагалі був треш. Бо мій мужній чоловік геть губиться, коли бачить сльози дорогих йому людей. Якимось дивним чином він перетворюється на супермена, що зобов'язаний рятувати і припинити це. І цей супермен може бути як добрим, так і критично-суворим.

Іноді, коли я плакала, він навіть токсичив - казав, що я маніпулюю. І дійсно, з його боку на те було схоже. Бо я ж знаю, як він реагує на подібні ситуації. Отже якщо не можу отримати бажане і в мене з’являються сльози, то схоже, що я «давлю на жалість».

Але з мого боку то виглядає інакше. Для мене то сльози розпачу, безсилля. Так виходить моя фрустрація. Між іншим це один із найбільш «корисних» способів звільнення від фрустрації. Допомагає позбавитися від шкідливих залишків гормонального сплеску. Бо ж фрустрація, а за нею і агресія, як і будь-які емоції, супроводжуються певною групою гормонів. І найкраще продукти розпаду гормонів виводять рідини.

Саме тому фізичні навантаження також корисні задля «заспокоєння». Бо людина пітніє. А піт це така сама природня рідина, що виводить зайве. Як і сльози. Як і сеча.

Так от. Я знаю, як отримати бажану розраду. Треба про то попросити. Зазначити, що все, що мені в цей момент потрібно – щоб мене підтримали, пожаліли, приголубили. І так, із цим завданням краще пораються кілька моїх подруг. Я просто телефоную одній з них, питаю, чи мають час і прошу дозволу на фонтан емоцій. Навіть не озвучую, що мені потрібно. Вони здогадуються, що мій фонтан потребує бути, А покращать ситуацію, підбадьорять слова віри в мене, співчуття, обіймашки. І звісно я для них роблю те саме.

А от чоловік. Йому потрібні пояснення. І тоді він так само може підтримати. Ну добре, не дуже так. Але на то він і чоловік.

Тож моя вам порада, подумайте заздалегідь, яка саме підтримка підходить саме вам і не соромтеся прямо про то говорити.

А якщо ви зараз знаходитеся поблизу Тріру, завітайте у нашу жіночу групу підтримки. В нас можна все. І поплакати. І отримати бажану підтримку. І навіть поділитися радістю.

Бо як кажуть мудрі люди:

- Горе, поділене навпіл - це половина горя, а радість, помножена на двох, це ж подвійна радість!

Коли: кожної суботи з 14.00 до 17.00
БЕЗКОШТОВНО

Де: Am Palastgarten 6, 54290 Trier

Бажано записатись в телеграм +49 151 269 20 555.

Також є можливість отримати індивідуальну консультацію.